Історія

Історія розвитку та предмет штучного інтелекту як науки

Штучний інтелект як наука налічує вже близько півстоліття. Це одна з тих наукових дисциплін, становлення і бурхливий розвиток яких безпосередньо пов'язані із створенням і динамічним вдосконаленням обчислювальних машин. Початок досліджень в галузі штучного інтелекту пов'язують з роботами Г. Саймона, Дж. Шоу, які в 1950-х рр. досліджували процеси вирішення різних завдань. Першою програмою штучного інтелекту стала створена ними програма "Логік-теоретик", призначена для доведення теорем в формалізованому численні висловлень і робота якої була вперше продемонстрована 9 серпня 1956 р. У 1957 р. була створена перша програма для гри в шахи NSS (Newell, Shaw Simon). 

Ці програми і створена пізніше програма "Універсальний вирішувач завдань" були засновані на так званому евристичному методі. (Евристика - це правило, яке дозволяє зробити вибір за відсутності точних теоретичних підстав. Евристика - свого роду антипод алгоритму.) Ці роботи поклали початок першого етапу досліджень в галузі штучного інтелекту, коли евристичний метод розв'язання задачі розглядається як властивий людському мисленню взагалі, для якого характерне виникнення "здогадок" про шляхи вирішення завдання з подальшою їх перевіркою. Це був шлях складання програм, що моделюють мислення. Цей підхід, до речі, і зумовив появу і подальше поширення терміну "штучний інтелект". (Зазначимо з цієї області програму, створену в 1960 р. Дж. Гелернтером, яка доводила теореми з шкільного курсу геометрії краще, ніж її творець)

Наприкінці 1950-х рр. з'явилися також роботи в галузі штучного інтелекту, які на противагу раннім роботам Ньюелла і Саймона, більше ставилися до формальних математичним уявленням, ніж до евристичних. Способи вирішення завдань в цих дослідженнях розвивалися на основі методів математичної логіки. Моделюванню ж людського мислення надавалося другорядне значення. Потужний поштовх у розвитку цього напрямку зробила розробка в 1960-ті рр. Робінсоном методу резолюцій для доведення теорем в логіці предикатів і є, принаймні теоретично, вичерпним методом доказу. Методологічне значення цих робіт полягало в тому, що основна увага в дослідженнях з штучного інтелекту перемістилося з розробки методів відтворення в комп'ютері людського мислення на розробку машинно-орієнтованих методів вирішення завдань, тобто на розробку програм, здатних вирішувати "людські завдання".